Кошик порожній
Утеплення фасадів квартир методом "мокрого фасаду"
Система утеплення «мокрий фасад» дозволяє вбити двох зайців – зробити декоративне оздоблення та теплоізоляцію зовнішніх стін. Але чому фасад «мокрий»? Відповідь проста: при монтажі матеріалів використовують склади, розведені водою. Зрозуміло, стіни будуть мокрими не завжди, а лише до повного висихання сумішей.
Переваги та недоліки
Такий тип теплоізоляції зовнішніх стін застосуємо практично на всіх типах будівлі, будь-якого року будівництва, будь-якої поверховості. Утеплювач не забирає внутрішню корисну площу приміщень і позитивно впливає на їхню звукоізоляцію.
З недоліків можна відзначити лише один – відносно висока вартість, що складається з вартості матеріалу (зрозуміло, якісного) та роботи професійної бригади.
До умовних недоліків можна віднести обмеження за погодними умовами: монтажні роботи проводяться лише за позитивної температури повітря. Не повинна вона опускатися нижче нуля та вночі.
Складові системи утеплення
Головний елемент системи – теплоізоляція, роль якої виконують плити з мінеральної вати чи пінополістиролу. Мінвату відрізняють чудові теплоізоляційні характеристики, висока довговічність, пожежна безпека. Недолік у неї лише один – гігроскопічність. Навіть за невеликого зволоження теплоізоляційні властивості мінеральної вати можуть знизитися до 50%.
Для утеплення фасадів використовують мінераловатні плити щільністю 120-170 кг/м³, з міцністю на відрив верхнього шару менше 15 кПа і з водопоглинанням не вище 1-1,5%. Фахівці рекомендують використовувати плити завтовшки не менше 55 мм.
Пінополістирол - альтернатива мінеральній ваті і такий же чудовий утеплювач. Він може бути спіненим (пінопласт) та екструдованим (піноплекс) в основному застосовуємо в утепленні фундаментів. Перевага першого – низька ціна, другого – висока міцність. Вартість екструдованого пінополістиролу нижча за вартість мінеральної вати.
Основний недолік пінополістиролу – слабка, але все ж таки схильність до горіння, тому для утеплення фасаду слід застосовувати вироби, оброблені антипіреном, який робить їх самозагасаючими. Щільність плит має бути не менше 25 кг/м³, міцність на стиск – не менше 0,1 МПа, міцність на вигин – не менше 0,18 МПа.
Наступний елемент «мокрого» фасаду – армуючий шар. Це клейовий склад, який утоплюють скловолоконну сітку щільністю не менше 145 г/м². Для захисту теплоізоляції першого поверху, найбільше схильного до механічних навантажень, бажано використовувати панцирну сітку щільністю не менше 200 г/м² або звичайну, але в два шари.
Для фінішної обробки застосовуються мінеральні штукатурки, які фарбуються після нанесення та висихання, або полімерні склади, до яких додається потрібний колір. Незалежно від типу використовуваного штукатурного складу, важливо, щоб він був паропроникним.
Загальний порядок робіт
Підставою для системи «мокрого утеплення» може бути практично будь-яка стіна: цегляна, кам'яна, бетонна, дерев'яна. Перед оздобленням стіни ретельно очищають від усіх забруднень і сухих шматків розчину. Для мінеральних поверхонь використовують ґрунтовку для кращого зчеплення шарів.
Наступний етап – приклеювання вразбежку утеплювача до зовнішніх стін та його подальша додаткова фіксація тарілчастими дюбелями. Потім поверхню плит армують шляхом нанесення на них клейового шару товщиною 3-5 мм і утоплення в ньому склосітки (її краї кладуть з невеликим нахлестом один на одного). Для захисту зовнішніх кутів будівлі, цоколя, віконних та дверних отворів використовують спеціально призначені для цих цілей армуючі профілі.
Роль декоративного шару виконує фасадна штукатурка. Часто для цього застосовують короед - мінеральний склад з твердим дрібним наповнювачем. Він надає фасаду вигляду з'їденого однойменним шкідником дерева, що, на диво, досить добре сприймається нашим зором.
Дзвоніть та замовляйте:
Мобільний:
Viber:
